Дивіться у Вікіпедії:

Історія Харкова

На місці Харкова ще за часів Київської Русі розташовувалося стародавнє 49.9220536.192992 Місто Донець (II тис. — X ст. до н. е., IX ст. до н. е. — IV ст., IX—XIII ст.), Карачаківське шосе. , яке нині є пам'ятою археології національного значення. Заснування Харкова та початок осілого життя найчастіше відносять до 1654 року, хоча існують версії з роками від 1623 до 1656. Одну з версій, наприклад, описав Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко. Назва міста походить, ймовірно, від річки Харків, хоча існують й інші, мітичні, версії по типу козака Харка (Хариторна) чи як трансформована назва від міста Шарукань (Харукань). Харків був заснований українськими козаками переважно з Наддніпрянщини, а також інших регіонів. За козацьких часів Харків стає центром Харківського слобідського козацького полку. Місто мало фортецю з вежами та 49.9898536.231331 Підземелля. , частину з яких можна відвідати під час деяких екскурсій. Харківськими полковниками були Донці-Захаржевські. У 1670-х фортеця занепала та почала називатися Старим містом, а острогом звалося нове укріплення, побудоване за воєводи Сухотіна. Харків збільшувався навколо фортеці, а його міська територія на початку 18 століття поширювалася за річки Лопань і Харків.

У 1726 році монастирську школу в Харкові перетворено на колегію, яка до заснування Харківського університету була найвідомішим навчальним закладом Слобожанщини, та в якій викладав відомий український філософ Григорій Сковорода.

У 1780–1796 роках Харків був центром Харківського намісництва Російської імперії. Від 1796 року місто знову було у складі Слобідсько-Української губернії, а від 1835 року — в Харківської губернії. Важливою подією було заснування у 1805 році Харківського університету, що надало потужний поштовх для перетворення провінційного міста з населенням близько 10 000 осіб на важливий освітній та науковий центр сходу України. Невпинно зростала чисельність населення Харкова: з 1800 по 1917 рік воно збільшилося в 30 разів.

У 1820-х місто було поважним осередком української культури відродження (Харківська школа романтиків); тут з'явилися перші видання з мовознавства, етнографії, історії, літературні твори народною мовою. У 1812 році почав виходити перший пресовий орган в Україні, «Харьковскій Еженедѣльникъ». У Харкові працювали культурні, громадські, просвітні діячі й письменники українського відродження: Г. Квітка-Основ'яненко, П. Гулак-Артемовський, Л. Боровиковський, О. Корсун, А. Метлинський, М. Костомаров, М. Кропивницький, М. Міхновський, М. Раєвська-Іванова та багато інших. У 1900 році в Харкові був встановлений перший в Україні пам'ятник Тарасові Шевченку. Зроблено це на приватні кошти Алчевських в їх садибі на вулиці Жон Мироносиць. Біля пам'ятника збиралися гості Алчевських, політичні й громадські діячі, студенти та вихованці недільної школи. Окрім цього проводилися Шевченківські вечори та свята.

Влада в Харкові до грудня 1917 року була в руках Тимчасового уряду та демократичних установ. Третій універсал УЦР поширив владу УНР формально і на Харківщину, без визначення кордонів. 2 грудня 1917 року Харківська міська дума переважною більшістю проголосувала за приєднання до УНР і визнала владу Центральної Ради. У Харкові перебували й українізовані полки. Але близькість Росії та слабкість поміркованих українських сил вирішили долю Харкова. Уже з кінця листопада 1917 року до Харкова прибули червоногвардійці з Росії та збільшовизовані матроси з Балтійського регіону. 23 грудня 1917 Харків захопили більшовики. Після Берестейського миру 1918 року українські війська в союзі з німецькою армією 8 квітня 1918 звільнили Харків від більшовиків.

11 грудня 1919 року до Харкова повернувся третій український радянський уряд, і Харків став столицею УСРР. Факт того, що Харків був столицею України, помітно позначився на українізації міста. Але розгром української культури в 1930-х pp., голод, чистки та перенесення столиці до Києва (1934) змінили становище Харкова, і він значно втратив зі свого українського характеру кінця 1920-х — початку 1930-х pp. Тоді ж почалася індустріалізація міста: розбудовувалися старі заводи і будувалися нові, споруджувалися житлові квартали для робітників цих заводів.

Німецька армійська група генерала К. Р. Рундштедта вступила до Харкова 25 жовтня 1941 року. Упродовж 22-місячної окупації Харкова німцями цивільне життя внормувалося лише частково, населення потерпало від голоду і холоду. 30 серпня 1943 року Харків був остаточно захоплений Червоною армією. Відбудова знищеного міста почалася ще за війни і тривала впродовж наступних років, одночасно з реконструкцією й розростанням міста. Відбудовано ряд заводів, стали до ладу нові. Відновлено і поширено житловий фонд побудовою нових кварталів. У цей момент Харків втратив багато визначних пам'яток. Знесена пошкоджена радянським підпалом у 1941 та бомбардуваннями у 1942 і 1943 найбільша будівлю міста — торговий будинок Пащенка-Тряпкіна, який побудований у 1850-х роках і займав площу всього сучасного Соборного скверу (1,2 га). Тоді ж, у 1950-х роках, знесено Гостинний двір, будинок Дворянського зібрання, будинок Павлова, Інститут шляхетних дівчат. Крім того місто втратило багато визначних пам'яток, особливо культових споруд і некрополів, у радянські часи. Наприклад, знесені Мироносицька церква, Каплунівські церкви, Лютеранська кірха, Миколаївський собор, Всехсвятський храм, Михайлівський храм, Олександро-Невський храм, Святодухівський храм, Кирило-Мефодіївський храм, Христоріздвяна церква. Остання була однією з найстаріших збережених церков і загалом будівель міста. Її звели ще у 1783 році.

Після відновлення Незалежности України, Харків продовжив розвиватися і будуватися. У 2011 році Харків, разом з Києвом, було визнано найкращим містом України за рівнем життя. У ході широкомасштабного російського вторгнення Харків зазнає масових бомбардувань. Попри запевнення російської влади не обстрілювати невійськові об'єкти, ворожі війська продовжували цілеспрямовано знищувати цивільну інфраструктуру.

Харків — п'яте за площею місто України. Історичний центр в порівнянні, наприклад, з Києвом, менший. Представлений на обох берегах річок Лопань й Харків. З часів заснування міста Харків має переважно квартальну забудову з прямокутним або наближеним до прямокутного плануванням. Вулиці в центрі планувалися ще до їх заснування, тож хаотичні форми існують лише у деяких районах приватного сектору на околиці міста. Цікавою є квартальна забудова району майдану Свободи, Задержпром'я, що зроблена радіально навколо скверу на майдані. Первісно на цьому місці також планувалася ідеально рівна прямокутна забудова. Вулиці і нумерація будинків беруть початок від будинку Палацу Праці, а історично від Миколаївського собору, що стояв поруч. Рухаючись в сторону будинку № 1 майже на будь-якій вулиці, рано чи пізно ви потрапите на майдан Конституції.

Харків поділяється на дев'ять адміністративних районів. Однак, це планування є нефункціональним. Новобаварський район не означає, що ви знаходитеся на Новій Баварії, а в Основ'янський район входять як і ліси за окружною дорогою, так і Будинок зі шпилем у самісінькому центрі міста. Тому харківці переважно користуються назвами місцевостей, яких за понад 350 років сформувалося дуже багато. Серед центральних та туристичних:

Університетська гірка, рідше — Старе місто Місце, звідки починався Харків. Саме тут, на пагорбі при двох річках, у XVII столітті стояла харківська фортеця. В цьому районі зосередженні декілька найважливіших пам'яток Харкова: Покровський собор — найстарша будівля міста, Успенський собор, Палац Праці, Історичний музей, Губернаторський палац, де у 1805 році було засновано Харківський університет, від якого отримав назву район. Тут також розміщено міську раду та декілька торгових будинків.

Нагірний район і центр (Толкачівка, Піски) Центральний район. В ньому зосереджена велика кількість архітектурних пам'яток. Південніше вулиці Скрипника зустрічаються будівлі середини ХІХ — початку ХХ століття. Північніше вулиці Скрипника, де розвиток довгий час стримував оборонний вал, в основному забудова початку ХХ століття. Через район проходять дві найголовніші артерії міста — Сумська і Сковороди. Тут зосереджені багато закладів, магазинів та установ.

Задержпром'я Історичний район Харкова, що був забудований багатоповерховими будинками напочатку XX століття переважно у 1930-х роках. Район сформований уздовж радіальних вулиць від вулиці Трінклера до Клочківського узвозу і від проспекту Незалежності до вулиці Культури. Район отримав назву від відомої будівлі Держпрому — пам'ятки конструктивізму. В цій місцевості можна побачити різномаїття забудови міжвоєнного періоду.

Залопань (Гончарівка, Вокзал, Панасівка, Конторська) Один із недооцінених районів Харкова. Його часто не включають у туристичні путівники, хоча завдяки малій кількості бомбардувань у роки Другої світової війни та непопулярности району для забудови, тут збереглося багато архітектури кінця XVIII — початку XX століття. Серед визначних пам'яток району: Благовіщенський собор, забудова Привокзального майдану, Залопанська пожежна частина тощо. Назва району пішла від словосполучення "за річкою Лопань". А пам'ятаєте твір Григорія Квітки-Основ'яненка "Сватання на Гончарівці"? Та сама Гончарівка — частина Залопані в районі Гончарівського бульвару.

Захарків Як і назва Залопані, назва Захаркова утворена від словосполучення "за річкою Харків", і як і Залопань, Захарків часто забувають у туристичних путівниках. Однак в цьому тихому районі зосереджено багато цікавих архітектурних та історичних пам'яток: будівля судових установ, реальне училище, чоловіча гімназія, де вчився Вернадський, лікарня Червоного Хреста і ліги боротьби з туберкульозом, декілька великих прибуткових будинків і промислових споруд.

Поділ (Зірка, Стрілка) Невеличкий тихий район, який вже пропадає. Поділ — один із найстаріших районів міста, який почав забудовуватися ще за часів фортеці. Серед малоповерхової забудови можна віднайти Троїцьку церкву 1850-х років, великий будинок телефонної станції, який є частинкою історії харківського недбальства й обвалився ще бувши недобудованим, караїмську кенасу ХІХ століття, розкішні садиби і торгові будинки. Особливу цікавість становить забудова Павлівського майдану, де в будинку в стилі українського модерну можна побачити один з найстаріших бюстів Шевченка, а на будівлі купецького банку — героїв мітів.

Москалівка Випереджаючи питання, назва району походить від його мешканців, що оселилися тут у XVIII сторіччі, ймовірно, від слова «москаль» у значенні «солдат». Перша згадка про Москалівку міститься в книзі «Роспись церковных приходов города Харькова на 1724 год». Сьогодні це один з районів, де збереглася старовинна приватна забудова. На центральній, Москалівській, вулиці розташовано декілька багатоповерхових будинків, а у середині кварталів — одноповерхові особняки ХІХ і ХХ століть. В одному з таких на вулиці Котляревського жив автор герба України, архітектор, митець Василь Кричевський.

Заїківка Район, схожий на Москалівку. В ньому переважає приватна малоповерхова забудова. Але район варто відвідати. Щонайменше, щоб побачити старовинну Заїківську пожежну частину, яку намагалися знищити росіяни, Гольбергівську церкву, і три будівлі училищ: міське, початкове складне, яке знищили росіяни, і складне на Павловій Дачі, збудоване у стилі українського модерну.

Карпівка Маленький район за залізницею на схилі. Його слід відвідати, коли вже всюди були або хочеться поглянути на центр здалеку і трохи з висоти, що можна зробити перпендикулярних до центру вулиць або стадіону Трудові Резерви, хоча це вже не Карпівка. Місцевість забудована приватними будинками кінця ХІХ та початку ХХ століття. Серед визначних пам'яток: духовна семінарія (1840-ві) з конструктивістською прибудовою, міщанська богодільня, прибутковий будинок в стилі українського модерну на Семінарській, 2.

Сабурова дача Це старовинна садиба, побудована наприкінці XVIII століття Петром Сабуровим для його психічнохворої дочки. З 1812 року тут розташована міська психіатрична лікарня. Окрім будівлі садиби на її території й поруч розташовані й інші пам'ятки: Олександро-Невський храм, паровий млин Фабриканта, "Жіноча допомога" імені Максиміліана Гельфериха, будинок Братської дружини, Миколаївська лікарня. Головне, відвідуючи Сабурову дача, випадково не стати її пацієнтом.

Окрім цього слід звернути увагу на Лису Гору з Савкиним Яром, де бував Григорій Савич Сковорода; Шатилівку, дачу лікаря Петра Шатилова з Саржиним яром: Основу, де жив Григорій Квітка-Основ'яненко; Селекційну, де збереглися 49.9675236.312933 Будівлі селекційної станції в стилі українського модерну (1913 рік), проспект Героїв Харкова, 142. ; Григорівку з чудовим парком, водосховищем і старовинною церквою; Нову Баварію, де вже понад 150 років виготовляють пиво; селища ХТЗ і Машинобудівельників, Нові Будинки, Стара Салтівка, де збереглася конструктивістська забудова.

Територія Харкова розташована у помірно континентальному кліматі: зима холодна і сніжна, з відлигами; літо — спекотне та дощове. По весні можливі заморозки. Середня температура року становить +8,7 °C (у січні −4,5, у липні +22). Середня кількість опадів за рік 520 мм, найбільша в червні. Місто має мікроклімат, у порівнянні з приміськими околицями, названий фахівцями «міським тепловим островом». Взимку клімат м'якший, а влітку спекотніший, ніж на прилеглій північній території. Це пов'язано з міськими забудовами, кількістю асфальтованих ділянок та шляхів, бітумними дахами та площею парку. Так, у Харкові вологіший клімат спостерігається на півночі міста, а сухіший — на південних околицях. Із несприятливих природних явищ у місті до 25 днів на рік трапляються суховії, до 20 днів на рік хуртовини, до 3 днів на рік град, до 5 днів — шквальний вітер.

Найкращі весняні місяці для відвідування міста — друга половина квітня — травень. Влітку слід утриматися від подорожі до Харкова у червні через сезон дощів. Липень і серпень — найсприятливі літні місяці, але серпень спекотніший. Вересень схожий на серпень, але не такий спекотний. Найкращі зимові місяці: кінець грудня — січень.

	ПОПЕРЕДЖЕННЯ: З 24 лютого 2022 року всі аеропорти України припинили цивільні рейси. Частина з них пошкоджені чи зруйновані через російські бомбардування.

49.9208536.281331 Харківський міжнародний аеропорт (IATA: HRK), вулиця Мрії, 1. Міжнародний аеропорт Харкова, розташований за 12 км на південь від центру міста, найбільший на сході Україні. Аеропорт має лаунж-залу, магазин Duty Free. На території аеропорту є три термінали: А — єдиний, що працював як термінал, В — ресторан, С — не використовувався для обслуговування пасажирів. Аеропорт не має сполучення з метрополітеном. До Харкова з аеропорту можна дістатися тролейбусом № 58 (Аеропорт — центр — проспект Перемоги (Олексіївка).  .

Більшість потягів прибувають на вокзал станції 49.9895936.204352 Харків-Пасажирський, Привокзальний майдан, 1. Розташований в межах центру міста. Поруч проходить важлива магістраль — Полтавський Шлях. Вокзал має два термінали: Південний (основний) зі сторони Привокзального майдану. Має 6 платформ, на нього прибувають майже всі основні потяги. Відразу є підземний вхід до станції метро «Вокзальна», надземний в сторону Верхівського провулку та розворотного кола трамвая. Також є північний вокзал праворуч від основного. Окрім метрополітену, від вокзалу ідуть трамваї: від розворотного кола: №6 (Розворотне коло — центр — Салтівка), №7 (Розворотне коло — Новоселівка), №12 (Розворотне коло — Благовіщенський ринок — Держпром — Центральний парк), №20 (Розворотне коло — Благовіщенський ринок — Олексіївка); від Полтавського шляху: №3 (Залютине — Полтавський шлях — центр — Новожанове) Поруч з вокзалом є готель «Експрес», декілька продуктових та господарських магазинів та велика стоянка (платна).  

Окрім цього є також потяги, що прибувають на залізничні вокзали станцій:

• 49.9792836.244783 Харків-Левада, Станційний в'їзд, 1. Пасажирська залізнична станція 1 класу Харківського залізничного вузла. Наразі, станом на 2024 рік, приміське сполучення від вокзалу станції Харків-Левада здійснюється лише до станцій Ізюм, Золочів та Чугуїв. Поруч є автовокзал, недалеко станція метро Левада та зупинка трамвая №27 (Салтівка — Новожанове).  
• 49.97436.276714 Харків-Слобідський, вулиця Георгія Тарасенка, 118. Проміжна залізнична станція 2-го класу на електрифікованій лінії Харків-Пасажирський — Зелений Колодязь між зупинними пунктами Верещаківка. Наразі лише у західному напрямку від вокзалу станції Харків-Слобідський вирушають приміські електропоїзди, у східному ж напрямку (до станції Лосєве) залізничного приміського сполучення немає. Станція є кінцевою для приміських електропоїздів, що прямують до кінцевих станцій: Золочів, Мерчик, Люботин, Огульці. Поруч є станція метро Заводська, та зупинка трамвая №8 (602-й мікрорайон — Одеська).  
• 49.93636.239735 Основа, Привокзальна вулиця, 1. Вузлова сортувальна позакласна залізнична станція. Від станції відгалужуються лінії у декількох напрямках до станцій: Харків-Пасажирський, Харків-Левада, Люботин, Ізюм, Куп'янськ-Вузловий та Куп'янськ-Сортувальний. Перед станцією розташоване розворотне коло тролейбуса №6, що прямує до вулиці Університетської.  
• 49.9554636.160366 Нова Баварія, Станційний в'їзд, 1. Вузлова залізнична станція 3-го класу. Дільниці Нова Баварія — роз'їзд 10 км, Нова Баварія — Шпаківка, Нова Баварія — роз'їзд 8 км, Нова Баварія — Харків-Пасажирський обслуговуються виключно електропоїздами ЕР2 моторвагонного депо Люботин. У парному напрямку електропоїзди прямують до станцій Харків-Пасажирський, Харків-Левада, Харків-Слобідський, у непарному — до станцій Люботин, Люботин-Західний, Огульці, Полтава-Південна, Мерчик, Тростянець-Смородине, Золочів. Для деяких нічних електропоїздів станція Нова Баварія є кінцевою  
• та менші.

Основні напрямки трас:

• M03 (Полтавське шосе) — з Києва, Полтави, Луганську, Донецьку
• M18 (Сімферопольське шосе) — із Запоріжжя, Мелітополя, Сімферополя, Алушти, Ялти.
• M29 (Полтавський шлях) — з Дніпра
• P46 (Сумський шлях) — із Сум

В місті існують 8 автовокзалів:

• 49.9793236.246287 Автостанція № 1 «Центральна», проспект Аерокосмічний, 22. 
• 49.9937136.218398 Автостанція № 2 «Центральний ринок», Пискунівський провулок, 4.  
• 49.9841836.261019 Автостанція № 3 «Кінний ринок», майдан Захисників України, 6. 
• 50.0419436.2740810 Автостанція № 4 «Лісопарк», Харківське шосе, 10. 
• 49.9871936.2063311 Автостанція № 5 «Привокзальна», вулиця Полтавський Шлях, 64. 
• 49.9455836.3956112 Автостанція № 6 «Індустріальна», проспект Героїв Харкова, 274. 
• 50.0265236.3361513 Автостанція № 7 «Салтівська», вулиця Академіка Павлова, 325А. 
• 49.9826736.1832614 Автостанція № 8 «Холодна Гора», вулиця Полтавський Шлях, 149.  

Велоінфраструктура в місті фактично відсутня. Існують асфальтовані велодоріжки в парку Саржин Яр довжиною близько 2,6 км, що не виконують транспортної функції й використовуються лише для рекреації. Вздовж Харківського шосе існує велодоріжка довжиною 7 км, що з'єднує вулицю Сумську, меморіальний комплекс Слави, селище Жуковського і П'ятихатки. В Харківському лісопарку існують ґрунтові велодоріжки довжиною понад 15 км.

Туристи та гості міста можуть скористатись послугами велопрокатів. Найбільш відомий — veloprokatik.com налічує понад триста велосипедів від гірських до шосейних.

Дивіться у Вікіпедії:

Харківський трамвай

Дивіться у Вікіпедії:

Харківська конка

• 50.0066536.227074 Держпром, майдан Свободи, 5. Перший радянський 13-поверховий хмарочос, пам'ятка архітектури в стилі конструктивізму, одна з трьох харківських висоток, збудована впродовж 1925—1928 років. Одна з найвизначніших та найвідоміших пам'яток міста. Пошкоджена декількома російськими ракетними та авіа ударами. За будівлею також знаходиться район Задержпром'я, де зосереджено багато пам'яток у стилі конструктивізм.  
• 50.011736.234235 Будинок «Слово», вулиця Культури, 9. Житловий будинок у Харкові по вулиці Культури, 9, побудований наприкінці 1920-х років кооперативом літераторів. Тут жили багато визначних діячів української культури, особливо літератури. У травні 1933 року — з арештом мешканця будинку Михайла Ялового починається хвиля репресій проти діячів української культури, мешканців будинку. 33 особи, які тут мешкали, розстріляли, понад 70 — репресували. Будинок також отримав назви «Крематорій» та «Будинок попереднього ув'язнення».  

  

• 49.9993336.245596 Художнє училище, вулиця Мистецтв, 8. Визначна будівля в стилі українського архітектурного модерну, побудована у 1913 році за проєктом архітектора Костянтина Миколайовича Жукова. Будівля призначена для розміщення харківської художньої школи (нині ХДАДМ) — одного з найстаріших мистецьких закладів України. Будівля художнього училища один з найкращих і найяскравіших прикладів українвського модерну Харкова та України.  

  

• 49.9876236.211837 Залопанська пожежна частина, вулиця Полтавський Шлях, 50. Пожежна частина та історична будівля на Залопані у центрі Харкова. Споруджена у 1845—1857 роках і реконструйована у 1906—1908. Одна з найперших будівель серед пожежних частин в Україні й найстаріша в місті Харкові.  
• 50.0080336.242798 Будинок з химерами, вулиця Чернишевська, 79. Історична будівля в центрі Харкова у стилі модерн з елементами англійської готики. Архітектори будівлі Володимир Покровський, Петро Величко прикрасили будинок декількома скульптурами мітичних створінь, за що будинок і отримав таку назву.  
• 49.9990436.239939 Особняк Алчевських, вулиця Жон Мироносиць, 13. Колишній особняк видатної сім'ї меценатів, промисловців, мільйонерів, просвітників Алчевських, побудований у 1893 році за проєктом Олексія Миколайовича Бекетова у центрі Харкова на вулиці Жон Мироносиць, 13. Саме тут був встановлений перший в Україні пам'ятник Тарасові Шевченку (1900 рік).  
• 49.9869536.2299410 Прибутковий будинок Піотровського, Павлівський майдан, 4. Прибутковий будинок поряд з міським ринком було зведено в 1913 році харківським купцем Адамом Піотровським. Будинок виконано у стилі українського модерну, а в ніші головного фасаду вмонтовано один з найстаріших у місті бюстів Тараса Шевченка.  
• 49.9879536.232511 Будівля купецького банку, Павлівський майдан, 10. Багатоповерхова будівля, де розміщувався банк, контори й готель, зведена за проєктом харківського архітектора Олександра Ржепішевського та архітектора з Санкт-Петербурга Миколи Васильєва. Споруда виконана у стилі північного модерну, прикрашена великими атлантами, химерними обличчями та іншою ліпниною. Будівля має монолітний залізобетонний каркас. На початку радянсько-німецької війни будівля була спалена, а пізніше постраждала від обстрілів. Відновлена в повоєнний період.  
• 50.0049436.2310212 Будинок зі шпилем, майдан Конституції, 2. 11-поверховий історичний хмарочос середини XX століття, що займає квартал в історичному центрі міста. Побудований на місці зруйнованих у роки Другої світової війни будівель. Планувалося звести ще декілька подібних хмарочосів на місці старовинних будинків, але, на щастя, план не реалізований. Через боротьбу з надмірностями в архітектурі, що була одним із процесів десталінізації у Радянському союзі, фасад з боку Вірменського провулку виконаний без деталей.  
• 49.9887436.2298913 Губернаторський палац, вулиця Університетська, 14. Губернаторський палац у Харкові побудований у 1770 — 1777 роках. Автор початкового проєкту точно невідомий, його інколи приписують італійському архітекторові Франческо Бартоломео Растреллі чи московському архітекторові Михайлу Тихменєву. Будував палац міський архітектор Іван Вільянов, а пізніше перший харківський професійний архітектор, родом з Охтирки на Сумщині Петро Ярославський. Побудований за наказом Катерини II спеціально для її приїзду, як шляховий палац, але була тут вона лише раз. Пізніше у будівлі палацу розмістилася резиденція губернатора, а у 1805 році тут розмістився другий в Україні університет.  
• 49.9908236.234714 Громадська бібліотека, провулок Короленка, 18. Архітектурна пам'ятка, що розташована у центрі Харкова. Зведена у 1899-1901 роках за проєктом видатного українського архітектора Олексія Бекетова, який виконав роботу безплатно. Будівля виконана у стилі неоренесанс, як і багато інших споруд Бекетова. Всередині бібліотеки збереглися оригінальні інтер'єри: мармурові сходи з кованою огорожею, світловий ліхтар з вітражем (зруйнований російським ракетним ударом у 2022 році), пілястри й ліпнина.  
• 49.9934436.2318615 Будинок із градусником, вулиця Сумська, 1. Будівля зведена у 1908—1910 роках для російсько-Азійського (раніше Північного) банку та жіночих медичних курсів. Банк замовив проєкт у архітекторів О.К.Шпігеля і М.Ф.Піскунова. А скульптор В.В.Кузнецов виконав на фасаді чоловічу і жіночу скульптури. У 1975 році на будівлі встановили 16-метровий градусник, який став відомим символом міста та місцем зустрічей.  
• 49.9930736.2344716 Харківське медичне товариство, вулиця Григорія Сковороди, 14. Побудована у 1913 році для Харківського медичного товариства за проєктом Олексія Миколайовича Бекетова, який поєднав у будівлі елементи класицизму та модерну. Між куполом стоять грифони, які підтримують декоративні вази.  
• 49.9952936.2355717 Провіантський склад, провулок Мар'яненка, 4/1. Історична, кам'яна споруда в історичному центрі Харкова, вибудувана у 1785—1787 роках в стилі класицизм. Автор проєкту Петро Ярославський. Одна з найстаріших споруд у місті Харкові, що збереглися. Двоповерхова споруда Провіантського магазина в Харкові первісно призначалась для збереження збіжжя. Декор фасадів надзвичайно спрощений, головний фасад прикрашають неглибокі напівциркульні арки, вікна та карниз. Наразі використовується як крамниця «АТБ».  
• 49.993836.2399318 Прибутковий будинок Академіка Потебні, вулиця Дівоча, 3, 5. Дві житлові будинки, виконані в цікавому цегляному стилі, побудовані для Потебні.  
• 49.9974336.2448619 Забудова вулиці Дарвіна. Вулиця Дарвіна, до 1920-х Садово-Куликівська — одна з найвідоміших туристичних вулиць у центрі Харкова. На ній зосереджено багато визначних пам'яток у різних стилях, будиноки Рижових (будинок Архітекторів), Чарльза Блекі, Дмитра Алчевського, Олексія Бекетова, Миколи Синельникова тощо.  
• 49.9967836.2324720 Прибутковий будинок «Саламандра», Сумська вулиця, 17 і Римарська вулиця, 22. Шестиповерхова будівля, збудована у 1914—1916 році, з головним фасадом на вулиці Сумській і другорядним на Римарській. Прибуткова будівля страхового товариства «Саламандра» збудована на основі конкурсного проєкту учнів Петербурзької академії мистецтв М. В. Редькіна та Д. М. Бердникова. Проєкт був удосконалений досвідченим архітектором Миколою Верьовкіним. Фасад будівлі вирішено в стилі неокласицизму, прикрашений ліпниною, скульптурами, бюстами, щитами із зображенням саламандр.  
• 49.971536.2205721 Особняк Василя Кричевського, вулиця Котляревського, 14. На Москалівці у Харкові розташований власний особняк Василя Григоровича Кричевського, українського художника, архітектора, графіка, автора герба Української Народної Республіки (Тризуба). Творець нового українського стилю в архітектурі — Українського архітектурного модерну. В Харкові Василь Кричевський також звів декілька будівель.  
• 49.98636.2209322 Особняк Миколи Міхновського, вулиця Конторська, 21. Цей будинок поруч із набережною не викликає ніяких особливих почуттів в плеяді пишної забудови Конторської вулиці. Однак його перший власник і мешканець — одна із найважливіших постатей історії України та Харкова. Тут жив Микола Іванович Міхновський — адвокат, публіцист, ідеолог українського самостійництва, перший представник і засновник українського націоналізму, діяч Української Народної Республіки й організатор українського війська, прихильник дерусифікації та автокефалії Православної церкви в Україні. В дворі по Кліщивському провулку у 1912 році він видавав україномовну газету Сніп про культурні події Харкова та Слобожанщини.  
• 49.9875336.221623 Садиба Павлових, вулиця Полтавський Шлях, 13. Двоповерхова будівля в історичному центрі Харкова, на вулиці Полтавський шлях, збудована в 1832 році за проєктом архітектора Андрія Тона. Збудована для Єгора Павлова, онука купця Ісаї Павлова, власника торгового будинку Павлова на Павлівському майдані. 6 липня 2022 року о 00:20 Росія випустила декілька ракет по Харківській області, а одна з них влучила у будинок. Внаслідок попадання зруйновано 30 % будівлі, відновлення не планується.  
• 49.9902836.2061924 Головпоштамт, Привокзальний майдан, 2. Будівля побудована у 1927—1929 роках[4][5], після архітектурного конкурсу, за проєктом Аркадія Мордвінова (1896—1964). У попередні роки були плани побудувати на цій ділянці комплекс Держпрому, який врешті звели на майдані Свободи в центрі міста. Головпоштамт є одним із найкращих зразків харківського конструктивізму.  
• 50.0054936.2245925 Будинок «Табачник», проспект Незалежности, 1. Історична будівля епохи конструктивізму в центрі Харкова. До проєктування одного з будинків прямо за Держпромом запрошують харківського архітектора єврейського походження Олександра Захаровича Когана. Він разом з архітектором П. М. Фроловим створюють проєкт 5-поверхового житлового будинку. У 1927 році розпочинається його зведення, ймовірно, житловим кооперативом «Табачник», від якого будинок і отримав назву. 1931 року будинок був зданий в експлуатацію. Споруда, як і багато інших будинків Задержпром'я, які обов'язково слід відвідати, є однією з цікавих пам'яток харківського конструктивізму.  
• 50.0009936.2471126 Особняк Дмитра Багалія, вулиця Багалія, 9. Дмитро Іванович Багалій — відомий український історик, філософ та громадський діяч, один із фундаторів, академік Української Академії Наук, ректор Імператорського Харківського університету, мер Харкова. Він також є автором єдиної фундаментальної праці з історії Харкова "Історія м. Харкова за 250 років його існування. 1905 рік" та праці "Історія Слободської України". На сучасній вулиці Багалія він у 1899 році він звів для себе власний будинок, який досі належить сім'ї Багаліїв.  
• 50.0020436.2484227 Особняк Миколи Сомова («Пряничний будинок»), вулиця Максиміліанівська, 11. Цікавий казковий особняк на старовинній харківській вулиці, який колись мав ще й башту, був побудований у 1900 році для професора Харківського університету, дворянина Миколи Миколайовича Сомова. Автором проєкту є архітектор Олексій Миколайович Бекетов.